Казбек за класичним маршрутом. Технічний звіт.

Під час пошуку інформації про той чи інший альпіністський чи туристичний маршрут в інтернеті зіштовхуєшся з тим, що все потопає або в безладних звітах і купі пафосу й ниття про те, як було важко йти і які учасники сходження герої, або в комерційних цілях інших агентств.
Одним словом, я планую в міру сил і можливості виправити цю ситуацію й опублікувати певну кількість технічних звітів про пройдені маршрути.
Отож, Казбек.
Казбек — найсхіднішийп’ятитисячник Кавказу, розташований на кордоні Грузії та Росії, і є, крім того, другою за висотою вершиною Грузії.

Добирання
Найпростіший і найдешевший спосіб доїхати з Тбілісі до поселення Казбегі (Степанцмінда) – це маршрутка, яка їде від автовокзалу біля станції метро “Дідубе”. Це обійдеться приблизно в 10-15 ларі (орієнтовно 4 долари). Варто врахувати, що в розпал сезону маршрутки доволі сильно заповнені і Вам може банально не вистачити місця. Крім того, вони в переважній більшості невеликі і водії можуть вимагати від Вас додаткову плату за багаж. Кращою альтернативою, на мою думку, є таксі, особливо, якщо Ви їдете групою з 3-4 осіб. Таксі можна знайти на тому ж автовокзалі, за нього доведеться заплатити 150-200 ларі (65-90 $). Не соромтесь торгуватись. Крім того, на відміну від маршрутки, таксі можна в будь-який момент зупинити, щоб випити кави чи зробити фотки і т.п.
Відстань до Казбегі – 160 км, але по дорозі буде багато серпантинів і один перевал, через що на дорогу доведеться витратити 2,5 – 3 години.

Казбегі. Корисна інформація
Туристична інфраструктура в поселенні дуже навіть ок, головне мати гроші. Тут можна орендувати індивідуальне спорядження для сходження, винайняти коня для транспортування вантажу до базового табору, орендувати авто для переїзду групи до храму Самеба на висоті 2100 м, купити карту і багато іншого.

Отож:
Купити карту можна в місцевому інфо-центрі або в спортивних крамничках в центрі селища.

Оренда спорядження:
В деяких звітах пишуть, що орендувати спорядження можна в базовому таборі (на метеостанції). Та знайте, що це брехня. Там нема оренди взагалі. Орендувати можна і потрібно внизу в Казбегіу місцевому туристичному інформаційному центрі. Він розташований на головній вулиці поблизу ресторану “Кхеві” за адресоюAl. Kazbegis, 29 (зрештою, він може мігрувати, тому уточніть адресу перед виїздом або запитайте в місцевих після прибуття). Споряга не зношена, гарної якості і від світових виробників (Petzl, Mammut, BlackDimond). Набір індивідуального спорядження, необхідного для сходження, (система страхування, кішки, льодоруб, система самострахування, 3 карабіни, шолом і окуляри) обійдуться в 50 доларів на 5 днів, що є більш ніж прийнятною ціною. Крім індивідуальної споряги в прокаті є і групова: відтяжки, мотузки і т.д. Але брати мотузку, яку перед тобою невідомо хто і як використовував, – це вже екстрім, як на мене.
Що ще корисного в Казбегі?
Перш за все, це різноманітні спортивні крамнички, де можна вже докупити спорягу або карту (500-метрівку) і, що найважливіше, тут можна купити газ! 450-грамовий балон коштує 30 ларі. Рекомендую купувати газ саме тут: на метеостанції балони з газом не продають, а здають в оренду, ціна якої – теж 30 ларі, але за 1 день. За 5 днів «набіжить» 150 ларі – ціна оренди коня для транспортування вантажу.
До речі, про коней – саме тут їх і можна взяти в оренду для транспортування вантажу до метеостанції. 1 кінь може нести 3-4 рюкзаки, тобто група з 3 осіб може закинути на гору як особисте, так і групове спорядження на 1 коні. Така послуга обійдеться в 150-220 ларі за коня. Слід врахувати, що від Казбегі до Метеостанції на коні можна дістатися за один день, тож Ви відразу можете опинитись на висоті 3600 м – Вас може звалити гірська хвороба…
Ще там є купа авто, які возять до храму Самеба – це економить сили, але, знову ж таки, вимагає грошей…

Підхід до Метеостанції.
Як я вже писав, до Метеостанції реально дійти за день, особливо, якщо Ви орендували коня і йдете без вантажу. Врахуйте, що частину шляху доведеться подолати по льодовику, тому не забудьте покласти кішки (мотузки, льодоруби, система Вам ще не знадобляться, лише кішки і трекінгові палиці) в той рюкзак, який понесете на собі. Зрештою, можна обійтися і своїми силами, без коней, але доведеться викластися. Крім того, як я вже писав, Метеостанція розташована на висоті 3600 м і якщо Ви лише вчора прилетіли, то можете зловити гірську хворобу.
Маршрут починається з головної вулиці Казбегі, де встановлено декілька вказівників. До храму веде автомобільна дорога – можна йти по ній, можна зрізати, після храму починається стежка. Стежка добре втоптана і проглядається. Врахуйте, що воду по дорозі можна набрати тільки біля храму, а це немалий гак (він розташованийзбоку від Вашого маршруту) або аж на висоті 2700 м, а це 6 годин ходьби від Казбегі. Власне, на цій висоті і розташований перший бівак на маршруті. Знайти його не складно – стоять намети, викладені з каменів круги для наметів, поруч грузини почали будівництво нового гірського притулку і обіцяють закінчити через кілька років, що значно зменшить вагу споряги, яку потрібно буде тягнути на собі.
Зверніть увагу, що воду там потрібно пошукати, хоча поблизу тече річка, але пити з неї якось не дуже – вода в ній натурально чорна від бруду і пити воду з ріки можна або після фільтрації, або вже ну дуже припече. Але на самому біваку є джерело (пошукайте гумовий шланг, його там поставили, щоб було зручніше набирати воду). Буває, що про нього не знають і не можуть самостійно знайти, тоді-то і давляться жижею з річки.
За пів години ходьби від бівака починається льодовик. Якщо Ви йшли з ночівлею, то краще виходити зранку, бо річка перед льодовиком в сонячний день буває непрохідна і доведеться зробити великий і незручний гак.
На самому льодовику добре проглядається стежка, йдіть просто по ній. Якщо ж раптом все засипало першим снігом, то починайте з лівого боку льодовика і плавно ідіть праворуч до Метеостанції.

Метеостанція
Метеостанція зараз – тільки одна назва, насправді ніяких метеорологів там зараз немає і її переоблаштували в притулок.
Жити можна як на самій Метеостанції, так і поруч в наметах. На Метеостанції жити доведеться в чотиримісних номерах з двоповерховими ліжками. Доволі тісно, опалення нема і взагалі досить убого. А коштує це 30 ларі в день з особи. Ще є спільна кухня і кімнати рятувальників, гідів і т.п. (словом, адміністрації), в яких при потребіможна підзарядити телефон або павербанк. Душ на Метеостанції відсутній. Є вода з джерела біля притулку. Врахуйте, що вночі джерело замерзає, тому якщо у Вас заплановано нічний або дуже ранній вихід на маршрут, потурбуйтесь про воду для сніданку заздалегідь вдень.
Розбивання намету поруч також платне і коштує 10 ларі на день. Дехто проходить станцію і ставить намети далі, але, по-моєму, шкурка вичинки не варта: особливого набору висоти стоянка далі не дає, а виграш часу ходьби не великий – 40-45 хвилин. А стоянка біля метеостанції має купу переваг.
– можна користуватися спільною кухнею для приготування і вживання їжі, це дуже приємно в погану погоду;
– в рятувальників можна підзарядити телефон або батарею фотоапарату;
– якщо у Вас закінчився газ, то можна скористатися тим, що є на станції;
– вода є прямо під носом;
– можна уточнити прогноз погоди в рятувальників;
– станція – це крайня точка, де ще є мобільний зв’язок (правда, тільки в одному місці і там постійно тусуються люди, які розмовляють з близькими або надсилають смс-ки);
– поруч з метеостанцією є кілька коротких маршрутів, які за 2-3 години дозволять вилізти на висоту 3900 і вище, що дуже корисно для гірської адаптації;
– поруч з метеостанцією є кілька пристойних сніжників, які більш-менш підходять для тренувань новачків;
У будь-якому випадку, де б Ви не розбивали свої намети: поруч зі станцією, на наступній стоянці, на висоті 4200 – Вам необхідно зареєструватися в рятувальників! Фіг з нею, з Вашою безпекою, але Казбек є прикордонною зоною і частина маршруту проходить по території РФ, тому можете нарватися на неприємності з прикордонниками.

Сходження.
В середньому для сходження потрібно близько 8 годин в один бік. Якщо група натренована, то можна вкластися в 7 годин. Я не стримаюсь і похвалюсь – нам вдалося вийти на гору за шість з половиною годин.
Вихід на маршрут доволі ранній – комерційні стартують о 3:00, ентузіасти о 2:00-2:30. Ми вийшли о 01:30 і не помилились – вдалось уникнути натовпу на підйомі, а на спуску загалом досить вдало розминулись.
Ранній вихід пов’язаний з тим, що дорога туди і назад дуже довга, але з метою мінімізації ризиків: вночі і раннім ранком закриті тріщини нормально промерзлі і ризик провалитися в них зменшується, крім того на шляху назад є одне вузьке місце – скеляста стіна, де в сонячний день так сипле каменями, як на Донбасі сепари з мінометів валять. Стежка є збоку біля стіни і вдень доводиться досить багато відходити в бік і скакати через тріщини як якісь мавпи.

Спорядження.
Казбек відомий своїми закритими льодовиковими тріщинами, які починаються ще з підніжжя фірнового плато (висота близько 4100 м), так що соло-варіант відпадає. “Казбек не любить самітників” – такі плакати є в базовому таборі, тому обов’язково потрібна мотузка. Ну і все, що до неї: система, самострахівка, карабіни. А також стандартний набір для міксованого маршруту – кішки і льодоруб. Не зайвими буде пара (або хоча б один) жумар на зв’язку на випадок, якщо таки провалитесь в льодовикову тріщину і доведеться звідти вибиратись.
Наполегливо рекомендую мати на зв’язку 4-5 льодорубів і відтяжок. Як правило, можна прекрасно обійтись і без них, але якщо вдарить відлига, а потім нормальний морозець, то на фінальному відрізку, після закінчення фірнового плато (близько 4600 м висоти) є декілька моментів, де їх доведеться використати.
Оскільки вихід вночі, то, зрозуміло, потрібні налобні ліхтарики. А для світлого дня – сонцезахисні окуляри або маска з рівнем захисту від УФ не нижче 3 рівня. Крім того дуже добре мати з собою GPS. На початку маршруту і після виходу на лід стежку добре видно, але є ділянка, де орієнтування ускладнене. Навіть вдень, незважаючи на сліди і натикані дірки від палиць, пошук правильного шляху стає досить нетривіальним завданням, а вночі і в туман взагалі печаль. Тому беремо GPS, завантажуємо туди карту і скачуємо маршрут. Наприклад, тут.

Список спорядження для сходження на Казбек.

Маршрут.
Поки писав про спорядження, то вже і маршрут описав. Що ще додати? Ще раз повторюсь, що умовно його можна розбити на 4 частини:
– Від Метеостанції до русла ріки (3600 – близько 3900 м). Добре втоптана стежка. Легко читається, багато туриків (пірамідок з каменів), стоять намети, важко заблудитися, йти у зв’язці нема потреби, ризиків мінімум, йти легко, ні кішок, ні льодорубів не треба.
– Від русла ріки до фірнового плато (3900 – 4100 м). Орієнтація ускладнена, легко заплутатися ще на початку русла, але потім починається лабіринт з каменів. А там взагалі дуже легко заблудитися. Уважно вдивляйтеся на турики і заглядайте в GPS. З початком лабіринту починаються і закриті тріщини, яких толком не видно під мореною. Так що починаючи звідси йдемо у зв’язці, але, як і раніше, без кішок. Біля лабіринту починається скеляста стіна, яка в сонячний день просто закидає десятками каменів, тому на зворотньому шляху або під час акліматизаційного виходу вдень тримаємось подалі від неї.
– Фірнове плато (4100 – 4600) На самому початку плато стежка проходить ще ближче до стіни, ніж в лабіринті, тому подвоюємо уважність, тепер вже одягаємо кішки. Льодоруб в руки ще можна не брати.
– Фінальний відрізок. Починається з пологого траверсу по не дуже крутому схилу, потім кут нахилу збільшується, подекуди під ногами лід і доводиться рухатися в три такти. Якщо ж мороз стане сильнішим, то приблизно з висоти 4700-4800 доведеться крутити бури. Під вершиною, на висоті близько 4900 розташоване невелике плато, де можна перепочити, попити чаю, зробити фото. Від плато починається крутий підйом, який ми проходимо траверсом з боку в бік. Тут також можуть знадобитися бури, як на спуску, так і на підйомі.

Що ще забув? А, точно. Акліматизація.
Загалом достатньо шести днів.
День перший: Казбегі – бівак на висоті 2700 м.
День другий: бівак – Метеостанція. Якщо дозволяють час і сили, можна в цей день збігати на висоту 3900 до церкви (поблизу є маршрут).
День третій: сходження на 4600 по фірновому плато. Це те, що слід обов’язково зробити! Не тільки для акліматизації, але й для того, щоб розвідати дорогу, бо кожного року стежка в кам’яному лабіринті трохи змінюється і GPS трек допоможе не завжди. А так і запишите новий трек і візуально все роздивитесь і зрозумієте, про які тріщини, лабіринти і гримучі скелі я тут пишу.
День четвертий: відпочинок і релакс. Можна знову швидко збігати до церкви.
День п’ятий: сходження
День шостий: спуск.

Спуск в Казбегі.
Спуск від станції в Казбегі отримав лагідну назву “Пздц колінам” або “Спуск, сука, заїбав”. Це приблизно 5 годин доволі швидкого руху вниз і якщо спочатку він сприймається досить ненапружено, то вже через 3 години ти починаєш його ненавидіти всіма фібрами душі. На мою думку, оптимальним варіантом спуску в селище є спуск до стоянки на 2700 м відразу після сходження. Я маю на увазі в той же день, після 2-3 годин відпочинку (але тільки якщо Вам вистачить сил і часу). І наступного дня вже спускатися в селище. В жодному разі не плануйте спуск в Казбегі в той же день, що і сходження!!!
Бо ж саме сходження туди і назад займає 12 годин в кращому випадку, а після нього ще 5 годин з повними рюкзаками? Це точно смерть колінам.

Ну ось, власне, і все. Був радий, якщо Вам якось допоміг мій звіт. Якщо щось захочете дізнатися – звертайтесь!